Слуги Божі

Слуги, через яких діє Бог.
Цих людей важко зрозуміти.
Їх погано знають, але вони знають про найважливіше.
Їхнє життя загадкове й цілі максимальні.
Їм заздрять здалеку, але їхнє місце мало хто готовий зайняти.
Їх уважають успішними, але більшість їм співчуває та їх не розуміє.
Вони живуть для інших, але багатьом не можуть догодити.
Вони багато переживають у терпінні, але їх вважають нетерплячими.
Вони мають багато друзів, але часто залишаються самотніми.
Їх проблеми багатьом невідомі, бо всі вважають, що в них немає жодних проблем.
Вони загартовані в штормах, яких інші неготові переживати.
Слуги впливають на душі й творять історію.
Вони не чекають визнання людей, хоча багато хто вважає їх кар’єристами.
З ними ворогують непримиренні й до них підлещуються підлабузники.
Їхнє життя важко повторити, але легко критикувати.
Найбільше їхнє бажання — бути там, де діє Господь.
Зміст їхнього життя — виконання волі Господаря!
Його пріоритети для них закон, навіть якщо за це доведеться дорого платити.
Якщо потрібно діяти, вони діють навіть тоді, коли більшість буде вважати їх за дурнів.
Вони мало прораховують, але частіше виграють.
Мало відпочивають, але сильніші за інших.
Не завжди дослухаються до людей, але знають голос Божий.
Їхні благословення часто стають приводом для заздрості, але водночас ніхто не цікавиться ціною таких благословень.
Слуги не промінюють те, до чого вони покликані, на улесливі пропозиції світу.
Усе інше для них занадто дешеве, щоб про це серйозно думати. Їхнє життя викликає полярні оцінки, але мало тих, хто може про них судити об’єктивно.
Про них багато говорять, але мало моляться.
Їхнє життя відкрите, тому в ньому завжди шукають чорні плями. Вони ніколи не забігають на короткі дистанції, і деколи здається, що вони програють.
Слуги отримують нагороди тоді, коли більшість про це й не здогадується.
Їхні перемоги очевидні, але їх важко визнавати.
Їхня сила реальна, але їм будуть протистояти навіть тоді, якщо й програють.
З ними сміливі здалеку й тактовні поблизу.
Більшість надає перевагу бути від них на відстані кинутого каменя.
Їх починають розуміти тільки з часом.
Їхнє життя не схоже на життя інших, тому від них чекають багато, але повертають їм мало.
Слуги роблять не те, що їм подобається, а те, що потрібне Господарю.
Вони відновлюються вчасно, але коли та як — ніхто не знає.
Сили й час вони віддають людям не шкодуючи.
Вони є благословенням для багатьох, але про це мало хто їм скаже.
Їхнє служіння оцінюють тоді, коли втрачають, і забувають відразу після втрати.
Люди називають їх по-різному, але Бог знає їх як Своїх слуг.

Валерій АНТОНЮК

Благовісник, 3,2023